СИНГУЛЯРНІСТЬ ПРИРОДИ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Anatoliy Kostruba ()

Post-Print from HAL

Abstract: Поділ юридичних осіб на осіб приватного права і публічного права є розвитком концепції дихотомії приватно і публічного в праві. Не заперечуючи поділ права на приватне і публічне зазначимо, що наведений аспект питання, на наше переконання, формулює бінарне бачення природи юридичної особи. Так, за логікою статті 81 Цивільного кодексу України юридична особа має диференційовану правосуб'єктність в праві приватному і публічному. 50 При цьому з урахуванням природи поділу права на право приватне і право публічне, очевидним є варіативність наповнення змісту конструкції юридичної особи. Отже ми маємо розуміння юридичної особи в приватному праві відмінне від сутності юридичної особи в праві публічному. В наведеному аспекті слід зазначити, що само розуміння юридичної особи публічного права або юридичної особи в публічному праві має внутрішні суперечності. Правова конструкція юридичної особи створена для забезпечення цивільного обороту. Об'єднання інтересу або капіталу осіб призвело до створення фікції, яка реалізує власну волю і виступає в цивільному обороті від свого імені. Її активність інтерполюється через ознаки: організаційної єдності, відокремленості майна, самостійної юридичної відповідальності та автономності участі в цивільному обороті. Не викликає сумніву, що вказаними ознаками юридична особа публічного права не може бути наділена. І це зрозуміло, отже в публічному праві його суб'єкту, для реалізації власної компетенції статус юридичної особи не потрібний. Прикладом цьому є Верховна Рада України або Кабінет Міністрів України. Наведене не дозволяє стверджувати, про існування в цивільному праві особливого суб'єкта – юридичної особи публічного права або юридичної особи приватного права відмінної від юридичної особи приватного права. Як зазначено вище, юридична особа – носій предметно-практичної діяльності, сукупна єдність волі, інтересу та капіталу персоніфікованих осіб, яка скерована на досягнення визначеної мети діяльності. Її природа має сингулярний характер. Отже доцільним є не стільки поділ юридичних осіб на осіб приватного і публічного права, скільки класифікація функцій юридичних осіб відносно характеру правовідносин, в яких вони є учасниками. Такий підхід виключає деформацію цивілістичної природи юридичної особи, концентруючи увагу на характері тих функцій (приватно-правових або публічно-правових) які юридична особа реалізує в конкретних правовідносинах. Підтвердженням цієї тези є численна судова практика. Так, в одній із своїх постанов Велика Палата Верховного Суду (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року по справі №826/4264/17)

Keywords: Corporation law; Corporations; Partnerships; Legal persons; Legal entities of commercial law; classifications of legal persons; Company law (search for similar items in EconPapers)
Date: 2019-11-29
New Economics Papers: this item is included in nep-cis
Note: View the original document on HAL open archive server: https://hal.science/hal-02520888
References: Add references at CitEc
Citations:

Published in ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРИВАТНОПРАВОВИХ МЕХАНІЗМІВ НАБУТТЯ, ПЕРЕДАЧІ, ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ СУБ’ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ТА СІМЕЙНИХ ПРАВ (Науково-практична конференція, присвячена пам’яті проф. Ч. Н. Азімова та 20-річчю з дня створення кафедри цивільного права № 2, Yaroslav Mudryi National Law University, Nov 2019, Kharkiv, Ukraine. pp.49-51

Downloads: (external link)
https://hal.science/hal-02520888/document (application/pdf)

Related works:
This item may be available elsewhere in EconPapers: Search for items with the same title.

Export reference: BibTeX RIS (EndNote, ProCite, RefMan) HTML/Text

Persistent link: https://EconPapers.repec.org/RePEc:hal:journl:hal-02520888

Access Statistics for this paper

More papers in Post-Print from HAL
Bibliographic data for series maintained by CCSD ().